Гектари ужгородської землі із чагарників під забудову. Від підприємця Бровді до підприємця Стрижака

0














Простір вільної землі неподалік річки Уж – на нього багато хто із городян звернув увагу після того, як цю місцину розчистили від чагарників. Це – про ділянку в районі Боздоського мосту Ужгорода. Сьогодні вантажівки активно звозять на ділянку глину – облаштовують в’їзд. Хто і що зібрався тут будувати? Цікаве питання для громади, а ще цікавіше – яка ж влада розпорядилася землею? І чи все було у цьому питання прозоро?

ПОРІЗАЛИ ЗЕЛЕНЬ — ПОКАЗАЛИ ЗЕМЛЮ

Досліджуючи питання, мимоволі приходиш до висновку: чим більший розмір ділянки землі в Ужгороді, тим менше прозорості щодо обставин її відчуження. Власне, городяни дізнаються, що той чи інший шмат наділу у чиїйсь особистій власності вже тоді, коли вільний простір огороджується парканом і туди приїжджає будівельна техніка. І ще варто радіти, коли це відбувається не десь серед подвір’я між багатоповерхівками.

Ділянка, про яку йде мова, на щастя, зовсім не серед дворів чи дитмайданчиків, і, в принципі, її забудова може бути доцільною з точки зору розвитку міста. Але тут виникає інше питання – наскільки прозоро місцева влада розпоряджається землею? І чи мають усі потенційні інвестори рівні умови щодо придбання ділянки в обласному центрі Закарпаття для якогось соціально та економічно значущого проекту?

Приблизно півтора роки тому шмат вільної землі в Ужгороді біля Боздоського мосту став «публічним» для всіх, коли його розчистили від чагарників, кущів та дерев.

Раніше простір землі не так кидався у вічі з дороги, оскільки все було у великих та важко прохідних хащах. Правда, оскільки після «розчищення» більше ніяких робіт не проводилося, зелень почала відвойовувати своє – ділянка далі потрохи, але заросла. Власне, на мапі від «Google» шмат землі на момент підготовки публікації й досі сфотографований як суцільна «зелена зона».

Карта від «Google» й досі показує ділянку як таку, що вся у зелені. Скрін із сервісу google.com.ua/maps/

Але буквально кілька тижнів тому на території знову з’явилися ознаки людської активності  – вантажівки поквапливо звозять глину, таким чином облаштовуючи заїзд на територію потенційної забудови із вулиці Баб’яка. Тож чим не привід дізнатися, кому належить ця земля та що, власне, хочуть зводити?

ЯК ГЕКТАРИ СТАЛИ ПРИВАТНИМИ — У МІСЬКРАДІ НІБИТО НЕ ЗНАЮТЬ

Коли глянути Публічну кадастрову карту України, можна дізнатися – розчищена територія зараз «поділена» на чотири рівні шматки, розміром по 1,75 гектарів кожен. Усі чотири, як вказано на кадастровій карті, – приватна власність, цільове призначення землі – «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови».

Відправляємо запит до Ужгородської міської ради щодо чотирьох ділянок – кому і як їх виділено. На що приходить відповідь: конкретних рішень щодо цих шматків землі у раді не приймали. Із відповіді зрозуміло, що чотири ділянки створені із уже раніше сформованих наділів.

Закон дозволяє одну ділянку ділити хоч на скільки менших або ж навпаки – кілька дрібніших ділянок об’єднувати в одну більшу. Втім, на щастя, у нашій країні ця інформація також публічна і її можна знайти на кадастровій карті. Тож саме звідти нам стало відомо – раніше земля дійсно була оформлена як єдина ділянка, мала розмір сім гектарів і кадастровий номер – 2110100000:70:001:0028.

Надсилаємо повторний запит – яким рішенням сім гектарів стали приватними. І тут отримуємо відповідь за підписом заступника міського голови Ігоря Фартушка – в облікових даних відділу землекористування відомості про ділянку відсутні. Також, стверджується у листі від мерії, на Публічній кадастровій карті України також інформації щодо ділянки нема.

Така відповідь, на нашу думку, виглядає щонайменше дивною. Хоча б тому, що, як ми уже переконалися самі, на кадастровій карті України є архівна інфо про ділянку 2110100000:70:001:0028 – принаймні те, що вона була розміром на 7 гектарів, мала таке ж цільове призначення, що й новостворені 4 шматки. А також, що дуже важливо, є інфо, коли ця ділянка перенесена в архів – 23 березня 2016 року.

Ми вирішили звернутися із запитом щодо ділянки, у якої, як твердять у міськраді, у них нема відомостей, ще й до Головного управління Держгеокадастру в області.

ТАЄМНИЦІ ВЛАСНОСТІ РОЗКРИВАЄ ДЕРЖГЕОКАДАСТР

У відповіді на запит начальник управління Держгеокадастру в Закарпатській області Світлана Мельничукпоінформувала – ділянка на 7 гектарів належала ПП Бровді Р.Й., який у 2008 році купив землю від Ужгородської міської ради під багатоквартирну забудову та комерційну діяльність.

Тобто, як бачимо, ділянка таки була власністю громади і перейшла у приватну власність. І чиновники Ужгородської міськради повинні були володіти такою інформацією, натомість відписували автору матеріалу, що, нібито, не в курсі справи.

Ми надіслали запит до міськради й попросили надати копію договору купівлі-продажу. Із цього документу підтвердилася інфо Держгеокадастру: землю дійсно 2008 року купив приватний підприємець Роберт Йосипович Бровді. Як ідеться у договорі, покупець придбав ділянку на аукціоні, який проводився, коли містом керував голова міськради Сергій Ратушняк. Власне, договір купівлі-продажу від імені місцевої влади підписав тогочасний союзник Сергія Ратушняка, тодішній начальник управління майном міста Віктор Мартин.

Загалом, час керування Ужгородом Сергієм Ратушняком 2006-2010 років із повністю підконтрольною більшістю депутатів запам’ятається серією скандалів щодо непрозорого поводження із муніципальними приміщеннями та землями, наслідки яких місто відчуває й донині. Власне, у той час і сайт міськради припинив функціонувати. Тож інформації-анонсу про факт проведення аукціону землі в ужгородському мікрорайоні «Боздош» сьогодні важко знайти в електронних медіа. Що дає можливість припустити, що якщо про аукціон десь й інформувалося, то про це мало хто знав із потенційних покупців.

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий