Вінницький діггер: “Лазили у ставку Гітлера, по Мурам, але у Вінниці нудно”

30














Діггери – це не шукачі скарбів. Під землю їх тягне пристрасть до досліджень. Дійсно, цікаво вивчати, фотографувати і наносити на карту маловивчені і покинуті підземелля Вінниці. Це зовсім інший світ — там свої закони і своє життя.

Журналіст 20хвилин знайшов спільноту діггерів у Вінниці. Вони розповіли, що їх тягне у підземелля, що потрібно для того, щоб стати діггером, та поділилися своїм сленгом.

Зустріч с діггерами. Без прізвищ та адрес бомбосховищ

Невелика група юнаків зустріла біля вінницького політеху. Всі в камуфляжі, із невеличкими рюкзаками.

— Доброго вечора. Якщо будете писати, то, будь-ласка, не вказуйте прізвища, – привітався юнак і представився Кротом. – У нас вже були колись проблеми через журналістів. Після виходу статі до одного із наших друзів звертались органи внутрішніх справ. І розмова була дуже неприємною.

Що за звір такий «діггер»?

Вінницький діггер: “Лазили у ставку Гітлера, по Мурам, але у Вінниці нудно”

Від англійської dig — копати. Тому, якщо розширити це поняття, то діггерами можна назвати усіх людей, які працюють під землею – археологи, шахтарі, та інші. Але юнаки з Вінниці не є ні тими, ні іншими. Вони – ентузіасти, які лізуть у підземелля на свій страх та ризик.

До речі, лазання у бункери, підземні ходи – це незаконно. Цілі бомбосховища на балансі у промислових підприємств. Тому перед виходом на «об’єкт», діггери видумують легенди, — що казати, якщо піймали «на гарячому». Але іноді навіть правдиві історії, про те «як ви тут опинились» не спрацьовують.

— Так, були проблеми із законом.  – розповідає хлопець із позивним Готей – Наприклад у Техаса (позивний дигера – авт.) стріляли.

— Але промазали! – каже Техас (сміється).

— А мені одного разу приснули у обличчя перцевим балончиком, — каже юнак, який представився Татарином – Все лице потім червоне було, і очі горіли вогнем.

Амуніція

Вінницький діггер: “Лазили у ставку Гітлера, по Мурам, але у Вінниці нудно”

Стати діггером – неважко. Як розповідали дослідники підземелля, потрібен мотузок, болторіз та сильне бажання.

— Багато хто напрошується полізти у підземелля, — розповідає Татарин. – Залазять, роблять фотографії, а потім кажуть, що було дуже круто. І більше не лізуть, а тільки в соцмережах діляться своїми селфі та хваляться, що вони «тру-діггери».

Ще одна незамінна річ, яка повинна бути – ліхтарик. А краще — декілька. Бували випадки, коли ліхтарик розряджався та екстремали знаходили дорогу на поверхню наосліп.

Економічна криза в країні вдарила і по дослідникам підземелля. Діггери жаліються, що раніше було достатньо 100-200 гривень, щоб купити добрий камуфляж, рюкзак, шкіряні берці, і ще залишилось би грошей на флягу. Сьогодні за таку ціну неможливо навіть «дубок» узяти (різновид камуфляжу – авт.).

Цікаві об’єкти у Вінниці

Вінницький діггер: “Лазили у ставку Гітлера, по Мурам, але у Вінниці нудно”

За розповіддю юнаків, сьогодні у Вінниці їм вже «нудно». Невивчених бомбосховищ вже не залишилось. І навіть підземними ходами із середньовічної Вінниці під Соборною вони встигли походити.

— Лазили у ставку Гітлера, пройшли майже всі підземелля, – каже Крот. – Через нудьгу лазимо по покинутих домівках, підвалах. В Вінниці вже робити нічого.

Усі відкриті бомбосховища у Вінниці запущені. Деякі затоплені, інші – розграбовані. Найкраще збереглися ті підземелля, які є на «балансі» у міських служб та приватних компаній.

— Взагалі-то укриття може бути просто під вашим будинком, а вам і в голову не прийде його там шукати,  — розповідає дослідник підземелля. — Вхід може бути замаскований під гараж або сарайчик, а повітрозабірники — під вікна підвалу. Шукати варто поруч з будинками повоєнної забудови, серед таких укриттів є відкриті, в яких зберігають консервацію та картоплю.

Під час розмови із діггерами відчувалось, що вони серйозно ставляться до свого захоплення. Їм шкода, що люди зруйнували майже всі відкриті бункери, які можна було б законсервувати, зробити із них музей.

— Ми не розуміємо, як так можна було робити, — каже Крот. – Розібрати на металобрухт справні механізми, красти та палити все те, що могло би принести користь. Особливо зараз, коли в Україні справжня війна. Як би нам дали контроль над бункерами, то наші хлопці безкоштовно підтримували б порядок. Але вже пізно. На відновлення бомбосховищ потрібно багато грошей, яких ні в кого немає.

Трофеї

Вінницький діггер: “Лазили у ставку Гітлера, по Мурам, але у Вінниці нудно”

Найкращими трофеями у бомбосховищах для діггерів є хімзахист, протигази, аптечка АІ-2, обладнання, лабораторний посуд, карти, схеми, сумки, датчики та інше. Чим краще збереглося, тим цінніше артефакт.

— Найкращим трофеєм для мене став ящик із пустими аптечками АІ-2, майже цілий ізолюючий протигаз, – розповідає Татарин. – До речі, у такому протигазі можна плавати під водою. Повітря надходить до людини у такому протигази не через фільтр, а завдяки спеціальному балону.

Екскурсія по вінницькому бомбосховищу         

Діггери вирішили показати бомбосховище біля дитячої обласної лікарні. Цей бункер відомий тим, що після виходу сюжету на телеканалі «ВІТА» до нього завітали мародери.

— Як тільки вийшов сюжет про бомбосховище, його почали грабувати, — говорив діггер із позивним Крот. — Розпиляли мотори, розібрали трансформатори, відкрутили крани та нагадили, де тільки могли. До цього воно було у нормальному стані, його можна було привести у порядок.

І з тих пір ця спільнота влаштовує так звані «екскурсії» у вінницьке підземелля тільки за умови повної анонімності.

Провідник підсвічує ліхтариком і допомагає визначити призначення приміщень. У центрі бункеру — велика зала, заввишки близько трьох метрів і площею близько 150 метрів. Тут прохолодно, але на вулиці ще холодніше. З центрального залу — входи в різні приміщення: туалети, операційна, кімната з коптеркою для електрика.

Вінницький діггер: “Лазили у ставку Гітлера, по Мурам, але у Вінниці нудно”

Заходимо в кімнату хімзахисту. За словами гіда, там вся підлога була встелена протигазами. Але тепер на місці ящиків лише гар по стінам та уламки скла.

— Це справа кавесів, — розповідає Готей. – Нажруться, накуряться, і в такому стані руйнують все, що  залишилось. Ось старі протигази спалили, не змогли обійти стороною.

Йдемо далі, наступна кімната — для обслуговування вентиляційних систем. Великі мотори розпиляні на місці. Крот пояснює, що це мисливці за кольоровими металами постаралися. Взагалі по всьому бункеру ситуація так ж сама – все що могли вкрасти, вже вкрали.

Сленг

Якщо опинитесь у суспільстві діггерів, то не дивуйтесь їх мові. Як у кожній справі, дослідники підземель так само мають вузькоспеціальні терміни.

Бомбарь – бомбосховище на мові дигерів. До речі, вони не полюбляють такі назви, як бункер, підземне укриття.

Дрон — жива одиниця техніки, буквально — «робот-розвідник». Недосвідчений дігер, використовуваний для дрібних доручень. Змушений часто ризикувати собою.

Піггер — від англ. Pig — свиня. Дослідник підземель-новачок. Не досяг у своїй діяльності будь-яких значних результатів, але оголошує себе професіоналом. Такі «діггери» намагаються давати інтерв’ю ЗМІ і робити які-небудь висновки про підземні споруди. Своїми діями дискредитують рух в цілому і ображають почуття справжніх професіоналів.

Кавес (дестроєри – від англ. руйнівники) – люди, які залазять у підземелля у п’яному або наркотичному стані та руйнують все навкруги.

Аборигени – містяни, які є завадою для дигерів. Зазвичай це крикливі бабусі та активні чоловіки, які відганяють дигерів від підземель.

Ракохід — невеликий тунель, що допускає пересування тільки повзком або пригнувшись.

По материалам http://www.0432.ua/

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий